Звичаєве МГП

Джерелами міжнародного права є як договірне право, так і звичаєве міжнародне право. Договори, такі як чотири Женевські конвенції 1949 року, є обов'язковими лише для тих держав, які висловили свою згоду бути пов'язаними ними (ратифікували їх). На відміну від цього, звичаєве міжнародне право є обов'язковим для всіх держав, незалежно від того, які конвенції вони ратифікували, а які ні. МКЧХ зазначає, що «загальновизнано, що для існування норми звичаєвого міжнародного права необхідна наявність двох елементів, а саме державної практики (usus) та переконання, що така практика є обов'язковою, забороненою або дозволеною, залежно від характеру норми, як питання права (opinio juris sive necessitatis)». Таким чином, звичаєве МГП випливає з аналізу багатьох джерел: військових посібників, національного законодавства, судової практики та інших офіційних документів.

В рамках своєї місії з просування МГП МКЧХ веде збірник звичаєвого МГП, у якому узагальнює усталену практику у вигляді правил, супроводжуваних коментарями, а також збірник пов'язаних практик. Хоча тривають дискусії щодо звичаєвого статусу конкретних заборон і правил, база даних МКЧХ зі звичаєвого МГП часто називається найавторитетнішим і найвичерпнішим дослідженням звичаєвого МГП.

Відповідні матеріали:

• МКЧХ, База даних звичаєвого міжнародного гуманітарного права [англійською]
• МКЧХ Звичаєве міжнародне гуманітарне право: Правила, з вступом судді Миколи Гнатовського «Відродження звичаєвого міжнародного гуманітарного права» [українською]
• Мельцер, Н., Міжнародне гуманітарне право: Комплексне вступне ознайомлення, Довідник МКЧХ [англійською | українською]
• МКЧХ Україна, Суть і значення звичаєвих норм міжнародного гуманітарного права [англійською | українською]
• Global Rights Compliance, 'Впровадження міжнародного гуманітарного права в Україні (оновлено)' (лютий 2021 р.) [англійською | українською]