Право у галузі прав людини

Законодавство про права людини – це сукупність міжнародних та регіональних норм, що захищають гідність, свободи та права всіх осіб. Воно встановлює обмеження державної влади та передбачає механізми притягнення урядів до відповідальності у разі порушення прав. Україна є учасницею всіх перелічених нижче договорів. Зобов'язання, що випливають з таких договорів, залишаються обов'язковими завжди, у тому числі під час збройного конфлікту. Хоча міжнародне гуманітарне право (МГП, право збройних конфліктів) регулює насамперед ведення війни, право у сфері прав людини продовжує застосовуватися паралельно з ним, причому певні права (наприклад, свобода пересування) підлягають законним обмеженням або відступам у надзвичайних ситуаціях. Для України це означає, що навіть у воєнний час основні права, такі як право на життя, справедливий суд і захист від катувань, залишаються обов’язковими юридичними зобов’язаннями. Ці рамки забезпечують підзвітність урядів, надають громадянам можливості для відшкодування збитків та підкріплюють принцип, що навіть під час збройного конфлікту людська гідність та верховенство права повинні поважатися.

Міжнародне право у сфері прав людини

Міжнародне право у сфері прав людини ґрунтується на договорах та звичаєвому праві, що застосовуються до держав у всьому світі. Його основою є Загальна декларація прав людини (1948) [англійською] [українською] та обов'язкові договори ООН, такі як:

Держави, які ратифікують ці договори, зобов'язуються поважати, захищати та виконувати такі права, як право на життя, свободу, справедливий суд, свободу вираження поглядів, рівність та захист від катувань. Міжнародні органи, такі як Комітет ООН з прав людини, перевіряють дотримання цих прав та надають рекомендації.

Європейське право у сфері прав людини

У Європі права людини додатково захищаються регіональними системами. Найважливішою з них є Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ, 1950) [англійською] [українською], виконання якої контролює Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у Страсбурзі. Особи, які вважають, що їхні права були порушені, можуть подати скаргу до Суду після вичерпання всіх внутрішніх засобів правового захисту.

Україна є членом Ради Європи та стороною ЄКПЛ. Це означає, що громадяни України можуть і надалі подавати позови проти України до Страсбурзького суду. Водночас Україна також подала міждержавні скарги проти Росії, а численні заяви стосуються порушень, скоєних у контексті збройного конфлікту.

Крім того, Україна ратифікувала інші європейські договори з прав людини:

Крім того, в Європейському Союзі застосовується Хартія основних прав ЄС [англійською] [українською]. Хоча Україна ще не є членом ЄС, приведення законодавства у відповідність до принципів Хартії є частиною процесу її вступу до ЄС.

Читати далі

  • Інститут Т.М.С. Ассера, Посібник для юристів в Україні щодо забезпечення справедливості судових процесів, пов’язаних з конфліктами (2025) [англійською] [українською]