Політика

Політичний та інституційний розвиток

Нижче наводиться короткий огляд політичного та інституційного розвитку в Україні з 1990 р. до сьогодні. Ця інформація слугує контекстом, в якому реалізується проєкт МАТРА-Україна.

Політичні інститути в Україні: сум'яття з моменту отримання незалежності

Український парламент проголосив незалежність від Радянського Союзу 24 серпня 1991 р. і запропонував провести референдум з питання незалежності у грудні того ж року. На цьому референдумі переважна більшість українського народу проголосувала за незалежність.

Пройшло ще п’ять років, перш ніж парламент країни, Верховна Рада, проголосувала за прийняття конституції незалежної України, запровадивши президентсько-парламентську систему. Обраний президент призначав членів Кабінету Міністрів за згодою парламенту з 450 депутатів, який, у свою чергу, мало контролював виконавчу владу після цих призначень.

Цей конституційний розподіл влади був переглянутий у контексті президентських виборів 2004 року. Політична опозиція, підтримуючи Віктора Ющенка, заявила, що масові фальсифікації виборців призвели до перемоги опонента Ющенка Віктора Януковича у другому турі цих виборів. Після вуличних акцій протесту, які в народі називали «Помаранчевою революцією», Верховний суд призначив повторне голосування, яке було виграно Ющенком.

Цей перехід супроводжувався змінами до конституції. З 2006 року парламентська коаліція призначала Кабінет Міністрів. Відповідне зменшення обсягу повноважень президента на користь парламенту призвело до посиленої, але вкрай нерегульованої конкуренції між парламентською опозицією та президентом.

Зрештою, Янукович таки отримав посаду президента після виборів у 2010 році. У тому ж році Конституційний суд визнав поправки 2004 року неконституційними. В результаті була відновлена конституція 1996 року, яка сконцентрувала владу в руках президента Януковича. Міжнародні критики, наприклад, Венеціанська комісія Ради Європи, вважали це рішення Суду результатом політичного тиску.

Напередодні вигнання Януковича в лютому 2014 року український парламент проголосував за повторне прийняття змін до Конституції 2004 року. Як результат, зараз в Україні існує парламентсько-президентська система, в якій формально Кабінет Міністрів несе повну відповідальність перед парламентом.

Вплив бізнес-еліт на політичний процес

Розвиток політичних інститутів в Україні відбувався паралельно з економічним переходом країни. Державні підприємства були приватизовані, а український ринок відкритий для зовнішньої торгівлі та інвестицій. Політичні та правові інститути, які в ідеалі контролювали б цей економічний перехід, часто не існували або були недостатньо розвиненими. Відповідно, перерозподіл власності в приватні руки та пов'язані з ними ринкові реформи були - і продовжують залишатися - під впливом зацікавлених груп.

Такі результати характеризуються високою концентрацією власності в певних галузях та сконцентруванням влади бізнес-груп у регіонах. Відповідні мережі часто прагнуть політичного представництва для узгодження законодавства з їхніми інтересами та інструменталізації юридичних органів України для сприяння цим самим інтересам.

Політична система України виявилася чутливою до проникнення цих груп бізнес-інтересів. Найголовніше, що на всіх парламентських виборах, крім 2006 та 2007 рр., щонайменше 50% депутатських мандатів були розподілені через одномандатні округи. Вважається, що ця конструкція сприяє регіональним економічним елітам застосовувати місцеві ресурси для завоювання представництва в центральному законодавчому органі.

Слабке верховенство права підриває віру в державні інституції

Слабке верховенство права впливає на всі сфери суспільства протягом трьох десятиліть незалежності України. Ця слабкість верховенства права є одночасно основним предметом програм реформ, наприклад, під егідою ЄС, МВФ та ОБСЄ, так і фактором, що суворо обмежує прогрес в інших сферах реформ.

Суди України, як відомо, використовувались, створювались і скасовувались діючими президентами; у політичних суперечках з політичними опонентами, наприклад, у протистоянні між президентом Ющенком та парламентом у 2007–08 роках та у поверненні до Конституції 1996 року за часів Януковича.

Правоохоронні органи страждають від недостатньої довіри, оскільки демонструють бездіяльність або працюють на користь політичної чи економічної еліти. І хоча вважається, що українські медіа, як правило, працюють відносно вільно від прямого втручання влади, напади на журналістів та інших суб’єктів громадянського суспільства часто залишаються безкарними.

Наслідки слабкого верховенства права та відсутності інституціональної довіри особливо страшні, оскільки Україна сьогодні прагне не лише припинити війну на сході, а й примирити конфліктуючі групи. Віра в незалежність та справедливість державних установ є головною умовою відповідних процесів вирішення конфліктів та примирення.

Розлад щодо геополітичного вектора

Політичні партії, пов'язані з елітами зі сходу та півдня України, часто виступають за продовження та зміцнення зв'язків з Росією. Найголовніше, що "Партія регіонів" Януковича була побудована навколо економічних еліт Донбасу, району на Сході України, відомого своєю важкою промисловістю та вугільними шахтами. У 2006–14 рр. Партія регіонів була найбільшою партією в парламенті України.

Україна підписала Угоду про вільну торгівлю між країнами Співдружності Незалежних Держав у 2011 році, позиціонуючи країну для вступу в зону вільної торгівлі з вісьмома колишніми радянськими республіками. Більше того, російські субсидії, що надавалися Україні через низькі ціни на газ, давно використовувалися як важелі впливу на центральний уряд. Вказані пільги також збільшили залежність від Росії бізнес-груп, які використовували дешевий імпорт енергії для підтримання домінуючих позицій у сфері важкої промисловості.

Цьому продовженню та посиленню російського впливу в Україні протистояли партії з базами підтримки, переважно зосередженими в центральних та західних регіонах країни. Ці партії пропагували подальшу консолідацію української держави та / або прагнули інтеграції до Європейського Союзу (ЄС).

У 2007 р. за президента Ющенка Україна та ЄС розпочали переговори щодо Угоди про асоціацію, яка поглибить політичну та економічну інтеграцію між обома сторонами та включає глибоку та включатиме всеосяжну угоду про вільну торгівлю.

Президент Янукович продовжив ці переговори, і було досягнуто проект домовленості. Однак 21 листопада 2013 року український уряд оголосив про призупинення підготовки до підписання Угоди про асоціацію з ЄС, посилаючись на негативні наслідки для торгівлі з Росією, які мали бути результатом укладення угоди. Це оголошення породило масові акції протесту, які врешті-решт вигнали Януковича.